Нове тлумачення статті 116 Податкового закону у світлі права ЄС
До сьогодні члени правління компаній, які стикаються з провадженнями щодо податкової заборгованості, часто позбавлені будь-яких реальних засобів захисту. Провадження щодо солідарної відповідальності члена правління за податкові зобов'язання компанії обмежуються виключно перевіркою того, чи були виконані умови для такої відповідальності, без можливості оскаржити саме податкове рішення, видане проти компанії.
Остання судова практика Суду ЄС змінює правила гри: остаточні рішення, винесені проти компанії, більше не будуть перешкодою для ефективного оскарження самого зобов'язання.

Зміст:
Автономне провадження проти члена правління
Стаття 116 Закону про податкове регулювання передбачає, що член правління несе солідарну відповідальність з компанією за податкову заборгованість компанії всім своїм майном, якщо стягнення на активи компанії виявиться неефективним повністю або частково. На практиці це означало, що висновки рішень (зокрема, суми), винесені проти компанії, були передані член правління, без жодної реальної можливості їх оскаржити.
Рішення Суду ЄС від лютого 2025 року у справі C-277/24 (Аджак) однак підтвердив, що такий підхід порушує право на захист. Провадження проти члена правління має бути автономним, а рішення щодо оцінки компанії докази, а не упередженість.
Кілька слів про статтю - Слухайте
Право оскаржувати висновки
Член правління може поставити під сумнів як існування, так і розмір зобов'язань компанії, навіть якщо вони вже були встановлені рішенням податкових органів. Суд наголосив, що орган, який здійснює провадження, зобов'язаний розглянути всі докази та аргументи, надані третьою стороною.

Межі права на захист
Однак це право не є безумовним. Якщо член правління мали можливість оскаржити висновки під час процедури оцінки проти компанії (наприклад, брали участь у процесі подання декларації), пізніші звинувачення можуть бути розцінені як запізнілі.
Доступ до матеріалів справи
Суд ЄС також вказав на необхідність забезпечення член правління доступ до матеріалів справи компанії – у обсязі, необхідному для ефективного захисту. Однак цей доступ не є безмежним: комерційна таємниця та інтереси третіх осіб все ще захищені.

Наслідки для практики
Завдяки новому рішенню Суду ЄС члени правління більше не є заручниками податкових рішень, прийнятих проти компанії. Податкові органи повинні проводити окремі доказові процедури, що збільшує шанси на ефективний захист, особливо коли попередні висновки були помилковими.
Це чіткий сигнал того, що відповідальні особи управлінські функції вони мають реальні інструменти для самозахисту, а їхнє процесуальне становище стає більш збалансованим.











