Кінцевий термін подання заяви про банкрутство та відповідальність правління за податкові борги

Що показують останні рішення Суду ЄС?

Для членів правління компаній з капіталом своєчасне подання заяви про банкрутство є не лише законодавчим обов'язком, а й ключовим елементом захисту від особистої відповідальності за податкові зобов'язання. Останні рішення Європейського Суду підкреслюють важливість цієї дії та посилюють позиція податкових органів.

ЗМІСТ

Кілька слів про статтю - Слухайте

Презумпція вини члена правління

Стаття 116 Закону про податкове регулювання говорить, що член правління несе солідарну відповідальність за податкову заборгованість компанії. Основним захистом від стягнення з члена правління зобов'язань компанії є підтвердження своєчасного подання заяви про банкрутство або немає вини у неподанні.
Рішення Суду ЄС від квітня 2025 року у справі C-278/24 (Ґенжинський) підтвердив, що несвоєчасне подання заяви може трактуватися як презумпція вини члена правління, що дає податковим органам вагомий аргумент у суперечці.

Застосування як захисний екран

Суд чітко заявив, що подання заяви про банкрутство навіть неефективний (наприклад, звільнення судом) захищає члена правління від відповідальності. Важливим є той факт, що було вжито заходів та вжито заходів для захисту кредиторів, а не остаточний результат процедури банкрутства. Вищезгадане рішення стосувалося досить конкретного випадку, коли компанія мала лише одного кредитора – Державне казначейство – і, таким чином, не мала кількох кредиторів, що, згідно зі статтею 11 Закону про банкрутство, є підставою для оголошення банкрутства.

Затримка дій – ризик відповідальності

Якщо клопотання про банкрутство подано після закінчення встановленого терміну, захист від відповідальності відсутній. Суд ЄС наголосив, що обов'язки правління мають професійний характер, а відсутність своєчасної дія рівнозначна недбалості.

Як спростувати презумпцію вини?

Незважаючи на своє вузьке тлумачення, Суд залишив лазівку для захисту. Член правління може продемонструвати, що неподання заяви було зумовлене обставинами, що не залежать від нього, і що він діяв з належною обачністю. Однак для цього потрібна детальна документація рішення та фінансового стану компанії.

Висновки для ділової практики

Нова лінія судової практики надсилає чіткий сигнал радам директорів: моніторинг фінансової ліквідності компанії та своєчасне подання заяви про банкрутство мають бути стандартною корпоративною практикою. Відсутність реакції на фінансові проблеми майже автоматично наражає членів правління на особисту відповідальність за податкові зобов'язання.

Підсумок

Рішення Суду ЄС зміцнюють позиції податкових органів та підвищують вимоги до керівників компаній. Своєчасне подання заяви про банкрутство стає фундаментальним інструментом захисту керівництва, а невиконання цієї вимоги створює серйозний фінансовий та юридичний ризик.