У попередній статті під назвою: «Маса банкрутства - основні відомості» була представлена основна інформація про конкурсну масу – що це таке, з чого складається та яка її роль у процедурі банкрутства. Дана стаття стане продовженням і розширенням теми конкурсної маси, а саме способами ліквідації конкурсної маси, тобто дасть відповідь на питання, яким чином арбітражний керуючий може реалізувати майно банкрута-боржника, щоб максимально задовольнити кредиторів. Простіше кажучи, це стадія, на якій збираються, оцінюються та продаються всі активи боржника, а отримані кошти розподіляються між кредиторами.
Зміст:
- Хід ліквідації маси банкрута
- 1. Доручення управління майном банкрута арбітражному керуючому
- 2. Інвентаризація та оцінка конкурсної маси
- 3. Ліквідація активів
- 3.1 Продаж бізнесу в цілому
- 3.2 Договірний продаж
- 3.3 Аукціон і тендер
- 3.4 Стягнення дебіторської заборгованості
- 3.5 Прийняття активів кредиторами
- 3.6 Попередня упаковка або підготовлена ліквідація
- 4. Розподіл отриманих коштів та завершення провадження
- Підсумок
Ліквідація маси банкрута спрямована на реалізацію або повернення майна боржника з метою максимального задоволення вимог кредиторів. Ця процедура включає в себе кілька основних етапів:
1. Доручення управління майном банкрута арбітражному керуючому
Після визнання банкрутства суд призначає розпорядника майном банкрута. Арбітражний керуючий відповідає за ліквідацію майна боржника, реалізацію майна та розрахунок коштів, отриманих від такого продажу.
2. Інвентаризація та оцінка конкурсної маси
Арбітражний керуючий проводить детальну інвентаризацію майна боржника, встановлюючи, яке майно входить до складу конкурсної маси. Арбітражний керуючий проводить опис майна та розпоряджається про оцінку окремих складових маси банкрута. Оцінка є важливою, оскільки вона допоможе визначити ринкову вартість об’єктів, що дозволить вам визначити, які з них придатні для продажу, і принесе справжню позитивну вартість, щоб максимально задовольнити кредиторів. Важливо, щоб процес оцінки проводився чесно, тому що недостовірна оцінка може призвести до нижчої ціни продажу, що зрештою завдасть шкоди кредиторам. Важливо, що учасники процесу мають право ознайомитися з такою оцінкою і навіть подати проти неї заперечення, якщо вона виявиться недостовірною. Відповідно до чинних нормативно-правових актів арбітражний керуючий зобов’язаний протягом 30 днів з моменту оголошення банкрута скласти інвентаризаційний опис разом із планом ліквідації, у якому він представляє судді-уповноваженому запропоновані способи продажу майна банкрута, дату продажу, попередню оцінку витрат та економічне обґрунтування продовження управління підприємством. У разі неможливості подання зазначених відомостей у зазначений строк арбітражний керуючий складає загальний звіт про стан конкурсної маси та можливість задоволення вимог кредиторів, а решту документів подає невідкладно у найкоротший термін.
3. Ліквідація активів
Після завершення оцінки та інвентаризації арбітражний керуючий приступає до продажу активів конкурсної маси. Цей процес здійснюється по-різному залежно від того, які активи знаходяться в конкурсній масі та яка їх вартість. Також по-іншому може виглядати ліквідація у справах щодо підприємств-банкрутів і по-різному щодо споживачів. У наступній статті мова піде про вплив кредиторів та судді-уповноваженого на ліквідацію конкурсної маси. За такого стану речей у даному дослідженні не враховується специфіка окремих видів проваджень у справах про банкрутство, а наводиться окреслення загальнодоступних засобів, якими розпоряджається арбітражний керуючий під час ліквідації майна боржника.
Довірчий керуючий зобов'язаний продати майно за якомога вищою ціною, щоб забезпечити якомога більший прибуток для кредиторів. Водночас передбачається ліквідація маса банкрута повинна бути проведена якісно, а арбітражний керуючий повинен вжити заходів щодо її завершення протягом 6 місяців з дня оголошення банкрутства. Довірчий власник не може просто продати активи за зниженою ціною, якщо для цього немає законної причини (наприклад, відсутність інтересу до предмета продажу). Відповідно до закону про банкрутство, продаж повинен проводитися відкрито та прозоро.
Ліквідація конкурсної маси здійснюється шляхом необмеженого продажу, конкурсу чи аукціону підприємства банкрута в цілому або його організованих частин, нерухомого і рухомого майна, права вимоги та інших майнових прав, що входять до конкурсної маси, або шляхом стягнення вимог з боржників банкрута та здійснення інших його майнових прав.
3.1 Продаж бізнесу в цілому
Як правило, у разі провадження у справі про банкрутство підприємства, в процесі ліквідації воно повинно бути продано як єдине ціле, тобто одночасно придбаваються не лише рухомі та нерухомі активи підприємства, а й його назва, концесії, дозволи, ліцензії, дебіторська заборгованість, трудові відносини тощо. Довірчий керуючий може прийняти рішення про продаж підприємства цілком, якщо вважатиме це найбільш вигідним рішенням. У такому випадку бізнес може бути проданий одному покупцеві, який продовжить його діяльність. Ця форма ліквідації призначена для підтримки безперервності діяльності та зайнятості працівників. Продаж всього підприємства боржника є однією з найскладніших справ у справах про банкрутство. Цей тип продажу вимагає детального аналізу, оскільки вартість компанії залежить від багатьох факторів, включаючи її прибутковість, місцезнаходження, ринкову вартість її продуктів і послуг, а також її ринковий потенціал. Лише якщо продаж підприємства в цілому неможливий з економічних чи інших причин, довірена особа повинна розглядати можливість окремого продажу окремих компонентів або організованої частини підприємства.
Значимість дій, вчинених арбітражним керуючим в рамках продажу підприємства в цілому, підкреслюється необхідністю для арбітражного керуючого отримати згоду ради кредиторів на відмову від продажу підприємства в цілому, а якщо Рада кредиторів не була призначена в ході розгляду справи, необхідність арбітражного керуючого отримати Довірена особа згода суддівського уповноваженого.
3.2 Договірний продаж
Це спрощений і менш формалізований спосіб реалізації арештованого майна. Він має й інші переваги, такі як свобода у виборі покупця та можливість домовитися про умови продажу. Наприклад, активи можуть бути продані таким чином, коли:
- є лише один потенційний покупець (наприклад, у випадку продажу дебіторської заборгованості, яка не цікавить інших осіб).
- вартість активів є надто низькою, щоб було доцільно організувати тендер або аукціон (наприклад, у випадку використаного майна низької вартості).
Проте продаж без аукціону має бути прозорим, а ціни мають бути обґрунтовані ринковою оцінкою.
Ще до офіційного початку ліквідації маси банкрута арбітражний керуючий може продати рухоме майно без згоди комітету кредиторів або судді-уповноваженого, якщо це необхідно для покриття витрат на провадження. Крім того, довірчий власник може продати рухоме майно, яке може швидко зіпсуватися або втратить значну вартість у разі затримки продажу, або зберігання якого призведе до витрат, які є занадто високими порівняно з його вартістю.
У ході належної ліквідації майна арбітражний керуючий може продати майно без проведення конкурсу чи аукціону, попередньо отримавши згоду судді-уповноваженого або комітету кредиторів. Ця згода не потрібна у разі продажу рухомого майна, якщо оціночна вартість усього рухомого майна, включеного до маси банкрута, як зазначено в описі, не перевищує еквівалент 50 000 злотих, а також у разі продажу прав вимоги та інших прав, якщо номінальна вартість усіх прав вимоги та інших прав, включених до маси банкрута, як зазначено в описі, не перевищує еквівалент 50 000 злотих.
3.3 Аукціон і тендер
До інших способів продажу майна, що входить до конкурсної маси, відносяться аукціон і конкурс. Аукціон — це процес, під час якого потенційні покупці публічно подають свої ставки, і ціна об’єкта для продажу зростає в міру подання вищих ставок. Аукціон може стосуватися різних компонентів конкурсної маси, включаючи нерухомість або комерційні товари. Метою аукціону є отримання максимально високої ціни. Довірена особа організовує аукціон, на якому активи виставляються на продаж. Часто аукціони викликають більший інтерес, що може призвести до вищої ціни продажу. У випадку публічних торгів інформація про аукціон широко розповсюджується, що підвищує шанси участі потенційних покупців.
Тендер, з іншого боку, є більш формальним процесом, у якому в повідомленні про продаж визначаються правила подання пропозицій. Зацікавлені покупці подають пропозиції, а довірена особа вибирає ту, яка пропонує найвищу ціну або найвигідніші умови. Тендери зазвичай використовуються для більш складних активів маси банкрутства, таких як підприємства, комерційна нерухомість або дороге обладнання. Як і в разі аукціону, тендер передбачає запрошення потенційних покупців подати заявки на придбання активів. Встановлюється мінімальна ціна, а потім оцінюються пропозиції та вибирається найвигідніша. Тендери можуть стосуватися як окремих активів, так і цілих колекцій.
При організації конкурсу та аукціону відповідно застосовуються положення Цивільного кодексу, за винятком того, що:
1) умови конкурсу чи аукціону затверджує суддя-комісар;
2) про проведення конкурсу чи аукціону має бути повідомлено шляхом оголошення не пізніш як за два тижні до дати зборів, на яких призначено їх проведення, а якщо конкурс чи аукціон стосується підприємства відкритого акціонерного товариства, – не менш як за шість тижнів до дати зборів, на яких призначено їх проведення;
3) конкурс або аукціон проводиться у відкритому режимі;
4) конкурс або аукціон проводить довірена особа під керівництвом судді-уповноваженого;
5) вибір учасника здійснюється довіреною особою; обрання потребує затвердження суддею-уповноваженим;
6) суддя-уповноважений на закритому засіданні може постановити ухвалу про затвердження відбору учасника;
7) суддя-уповноважений може відкласти погодження відбору учасника на один тиждень; у цьому випадку оголошується рішення про погодження відбору учасника
3.4 Стягнення дебіторської заборгованості
Ліквідація дебіторської заборгованості банкрута може здійснюватися шляхом її продажу або стягнення. Перш ніж прийняти рішення про конкретний спосіб ліквідації, необхідно провести ретельний аналіз, щоб оцінити, який варіант сприятиме найкращому задоволенню вимог кредиторів. Ця оцінка повинна брати до уваги як потенційні витрати, пов’язані з кожним із цих процесів, так і ризик невдачі стягнення дебіторської заборгованості. Також важливо враховувати необхідність погашення зобов’язань, визначених статтею 230 Закону про банкрутство, що буде пов’язано з можливим продовженням провадження у справі про банкрутство. Тільки так можна прийняти зважене рішення, яке буде спрямоване на максимальне забезпечення інтересів кредиторів та ефективне управління майном банкрута.
У деяких ситуаціях кредитори можуть вирішити накласти арешт на активи боржника в рамках погашення свого боргу. Цей спосіб ліквідації банкрутської маси може бути вигідним для кредиторів, які замість того, щоб відстоювати свої вимоги через процедуру банкрутства, вважають за краще заволодіти активами та розпоряджатися ними самостійно. Про які ситуації йде мова?
Ліквідація обтяжених зареєстрованою заставою рухомих речей та прав вимоги і прав, обтяжених зареєстрованою заставою або фінансовою заставою, може бути здійснена шляхом їх передачі кредитору - заставодержателю зареєстрованої застави або фінансової застави, якщо договором про встановлення застави передбачено задоволення заставодержателя шляхом отримання предмета застави.
Якщо предмет застави знаходиться у заставодержателя (або третіх осіб), заставодержатель повинен повідомити піклувальника про задоволення вимоги. Суддя-комісар може встановити відповідний строк для задоволення заставодержателем своєї вимоги з предмета застави. Якщо заставодержатель не скористався цим правом у зазначений строк, особа, у володінні якої знаходиться річ, обтяжена зареєстрованою заставою, зобов'язана передати предмет застави довірчому керуючому, після чого довірчий керуючий реалізує його і за рахунок коштів, отриманих від продажу, задовольняє кредитора, забезпеченого заставою.
Але якщо предмет зареєстрованої застави, з якого кредитор може задовольнити свою вимогу, знаходиться у володінні арбітражного керуючого і кредитор має право на придбання цього предмета у власність, суддя-уповноважений спочатку встановлює кредитору строк для здійснення цього права (не менше одного місяця). Якщо заставодержатель не скористається своїм правом протягом зазначеного строку, предмет застави буде реалізовано в порядку, передбаченому Законом про банкрутство.
У разі, коли до складу конкурсної маси входить рухоме майно, яке згідно з чинним законодавством не може бути реалізоване, кредитор має право вступити у власність на рухоме майно, яке було виставлено на продаж. Вартість прийнятих речей не може бути нижчою за половину їх оціночної вартості. У першу чергу право заволодіти рухомим майном надається кредитору, вимога якого забезпечена заставою, у тому числі зареєстрованою заставою або податковою заставою на це рухоме майно, а потім – кредитору, який запропонував найвищу ціну, щоб заява про заволодіння була прийнята до уваги, кредитор повинен подати її одночасно з повною сумою запропонованої ціни. Перехід права власності на рухоме майно до кредитора відбувається, коли довірчий керуючий повідомляє його про присудження цих речей.
3.6 Попередня упаковка або підготовлена ліквідація
Підготовлена ліквідація (pre-pack) - це процедура, яка починається на стадії провадження у справі про банкрутство, тобто до фактичного визнання боржника банкрутом. Підготовлена ліквідація дає можливість боржнику свідомо обрати покупця активів (підприємства в цілому, його організованої частини чи лише цінного активу) за ціною, зазначеною в заяві та затвердженою судом. Виконання передбачених законодавством умов цієї процедури дозволяє ліквідувати зазначені активи протягом 30 днів з дня набрання рішенням суду про затвердження такого продажу. Це найвигідніший спосіб ліквідації майна для всіх учасників провадження у справі про банкрутство, оскільки він призводить до зменшення витрат і, як наслідок, до вищого рівня задоволення кредиторів. З огляду на масштабність даної теми найближчим часом їй буде присвячено окрему статтю.
4. Розподіл отриманих коштів та завершення провадження
Після продажу активів довірчий керуючий починає розподіл отриманих коштів між кредиторами. Розподіл коштів здійснюється за класифікацією вимог. Кредитори, вимоги яких були забезпечені, наприклад, встановлення іпотеки на активи, продані довіреним керуючим, можуть розраховувати на задоволення коштів, отриманих від продажу обтяженого активу в порядку черговості, на який вони мають право (відповідно до дати встановлення забезпечення).
Кредитори слід знати, що провадження у справі про банкрутство, як і виконавче провадження, пов’язане з витратами. Законом про банкрутство детально визначено, як можуть бути використані кошти, отримані від ліквідації конкурсної маси. Наприклад, арбітражний керуючий може покривати лише частину витрат на провадження у справі про банкрутство за рахунок коштів, отриманих від продажу заставних активів. Кошти, одержані від продажу необтяжених активів та ті, що залишилися від продажу обтяжених активів (після задоволення забезпечених вимог), перераховуються до загальних фондів конкурсної маси, з яких спочатку покриваються витрати на провадження у справі про банкрутство та інші зобов’язання масової маси, і лише після їх задоволення розподіляються між кредиторами за категоріями визнання їхніх вимог.
Залежно від виду провадження у справі про банкрутство, з яким ми маємо справу, підготовка планів поділу буде окремою стадією такого провадження, після чого провадження у справі про банкрутство буде формально закрито (у комерційному банкрутстві чи споживчому банкрутстві на загальних умовах) або буде складовою частиною проекту плану погашення кредиторів, що готується (у спрощеному споживчому провадженні).
Підсумок
Ліквідація конкурсної маси є складним процесом, який вимагає ретельного аналізу та застосування різноманітних методів. Запорукою його ефективності є вміле управління активами боржника та співпраця з кредиторами та іншими установами. Правильний підхід до ліквідації може допомогти задовольнити вимоги кредиторів і завершити провадження у справі про банкрутство у спосіб, який задовольняє всі сторони.
Процес ліквідації банкрутської маси вимагає досвіду та дотримання нормативних документів.
Співпраця з фахівцями дозволяє виконувати це ефективно та законно.
Ukrainian 
Polish 
English